46. І зоставляти мете їх дїтям вашим після вас, щоб мали їх як власність. Ті служити муть на віки; над братами ж вашими, синами Ізрайлевими, не панувати мете жорстоко один над другим.
47. І коли руки чуженицї або комірника твого придбають яке добро, а брат твій з'убожіє при йому та й продасться чужому або комірникові твому, чи кому з родини чуженицї,
48. Так послї того, як він продався, мати ме право викупу свого; одному з братів його можна викупити його.
49. Або син дядька його викупить його, або хто з найблизшої родини його нехай викупить його; або коли руками що заробить, сам нехай викупиться.
50. І полїчиться він з тим, хто купив його, від року продажі до року ювілейного, а цїна, за котру продався, буде відповідна лїчбі років; як наємник полїчить він йому днї свої.
51. Коли ще багацько років, то мусить вернути відповідний викуп свій із грошей, що за них куплено його;
52. Коли ж мало зостанеться років до року ювілейного, так нехай розлїчиться з ним: відповідно до років своїх верне викуп свій.
53. Як наємник буде він із року в рік при йому; не панувати ме він над ним жорстоко перед очима твоїми.
54. І коли не викупиться таким робом, так вийде на волю в роцї ювілейному, сам і дїти його з ним.
55. Бо мої раби сини Ізрайлеві, вони мої раби, що я вивів їх із Египецької землї. Я Господь, Бог ваш.