11. І хулив син Ізраїльської жінки імя Боже, та й кляв його. І приведено його до Мойсея. Імя матери його Селомита Дибріївна, з роду Данового.
12. І віддано його під сторожу, щоб обявлено їм волю Господню.
13. І рече Господь Мойсейові:
14. Виведи поганьця геть з табору, і нехай усї хто чув, покладуть руки свої на голову йому, та й нехай вся громада вбє каміннєм його.
15. До синів же Ізрайлевих промовиш і скажеш: Хто б то нї був, що клясти ме Бога свого, гріх свій він нести ме.
16. А хто хулить імя Господнє, того зараз скарати смертю, уся громада мусить окаменувати його; чи приходень, чи землянин: як скаже хулу на імя Господнє, мусить вмерти.
17. І хто вбє яку людину, і того скарати смертю.
18. А хто вбив скотину, мусить вернути за неї: життя за життя.
19. І хто вшкодить ближнього свого, що він учинив, те й йому нехай учинять.
20. Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб: як він ушкодив людинї, так і йому нехай ушкодять.