20. І не зайде вже сонце твоє й місяць твій не згасне, бо Господь буде тобі вічним сьвітлом, і скінчаться днї смутку твого.
21. І нарід твій, всякий праведний навіки унаслїдує землю, - яко пагонець насаду мого, як рук моїх дїло, на прославу мою.
22. Від малого намножиться тисяча, від найслабшого - великий нарід. Я, Господь, покваплю довершити се свого часу.