11. Всї гори мої дорогами зроблю, і всї стежки по долинах угору підійму.
12. Се поприходять з далека, - одні від півночі, другі з Синим-країни.
13. Радуйся, небо, й ти, земле, гомонїть, гори, з радощів; втїшив бо люд свій Господь, змилосердився до страдальників своїх.
14. А Сион говорив: покинув мене Господь, і Бог мій забув мене!
15. Хиба ж забуде молодиця своє немовлятко? хиба їй свого власного тїла жаль не буде? та хоч би й вона забула, то я не забуду тебе.
16. Глянь, я написав тебе на долонях у себе; мури твої повсячасно перед очима в мене.