12. Нехай віддають Господу честь, і хвалу його розголошуть по островах.
13. Господь виступить, мов велетень; як воєвода, розбудить завзяттє; кликне, підніме крик боєвий, і явить себе сильним проти ворогів своїх.
14. Довго я мовчав, терпів, здержувавсь; тепер же буду кричати, немов породїля; буду валити й все поглочувати;
15. Попустошу гори й горби, і всю зелень їх посушу, островами ріки пороблю, осушу озера;
16. І поведу сліпих по дорозї, якої зроду не знали, незвісними їм дорогами буду їх провожати; темряву вчиню їм сьвітлом, криві дороги - простими; оттаке я їм учиню, та й їх не покину.
17. Тодї повернуться взад, і окриються великим соромом, що на своїх ідолів вповали, та до бовванів промовляли: Ви боги наші.
18. Слухайте ж, глухі, дивітесь, слїпі, щоб побачили.
19. Хто ж такий слїпий, як слуга мій, і глухий, як посел мій? Хто такий слїпий, як той, що я полюбив його, такий слїпий, як раб Господень?
20. Много бачив ти, та не запримічав; слух у тебе був отворений, та ти не чув.
21. Господь зволив задля правди своєї звеличити та прославити закон;
22. Та се нарід розбитий та розграблений; всї вони повязані (гріхами), мов у ямах підземних, мов зачинені в темницях; за те ж і стали вони здобичею та й нема їм вибавителя; вони забрані, а нїкому сказати: верни їх назад!
23. А хто зміж вас прихиляв до сього слух, вслуховався та розмірковував, що з того буде?
24. Хто ж віддав Якова на спустошеннє, а Ізраїля в здобичу? чи то ж не Господь, що проти його ви грішили? бо не хотїли вони ходити дорогами його, не слухали закону його.