6. Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло - трава, й всяка краса його - в полі цьвітка.
7. Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде - трава.
8. Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки.
9. Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, - Бог ваш!
10. Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї - власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його.
11. Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити.
12. Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових - горби?
13. Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його?
14. З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї?
15. В його люде - мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови.
16. Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє.
17. Всї народи перед ним - нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його.
18. Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня?
19. Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні.
20. Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно.
21. Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї?
22. Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому - хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло.