6. Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло - трава, й всяка краса його - в полі цьвітка.
7. Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде - трава.
8. Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки.
9. Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, - Бог ваш!
10. Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї - власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його.
11. Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити.
12. Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових - горби?
13. Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його?
14. З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї?
15. В його люде - мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови.
16. Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє.