13. Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;
14. Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.
15. А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню.
16. Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами?
17. Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?