15. Та чи хвалиться ж сокира перед тим, що нею рубає? Хиба ж пила гордиться перед тим, хто її тягне? Як коли б палиця піднімалась на того, хто її піднімає; як коли б кий піднімався, коли він лиш деревина!
16. За се пошле Господь, Господь сил, сухоти на товстих у його, а між знатними в його запалить полумє, мов полумє огня.
17. Сьвітло Ізрайлеве спаде на його огнем, і Сьвятий його буде полумєм, що пожере тернину його й бодяки його одного дня.
18. І гай його й сад роскішній вигубить він із душею й тїлом, і стане він - умираючим чахотником;
19. А останок дерев із його лїса так змалїє, що й дитина його списати зможе.
20. І станесь того часу: останок Ізраїля й ті, що врятуються з дому Яковового, не будуть уже на силу того, хто їх бив, уповати, а покладати муть надїю щирим серцем на Бога, Сьвятого Ізрайлевого.
21. Останок, останок з Якова, навернесь до Бога сильного.
22. Бо, хоч би в тебе, Ізраїлю, було стільки люду, як піску в морі, то тілько малий лишиться останок, що навернесь до Бога; се бо безмірна справедливість призначила таку погибель.
23. І призначену вигубу довершить Господь, Господь Саваот, по всїх країнах.
24. Та все ж таки говорить Господь, Господь сил: Народе мій, живучий в Сионї! не бійся Ассура. Він побє тебе палицею й тростину підніме на тебе, як чинив Египет:
25. За малий час, за дуже малий - промине моя досада, а лютий гнїв мій звернесь на їх вигубу.
26. І підніме Господь сил бич, як колись до побою Мадіяма на Ориві, або як простер був палицю понад море, й здійме її, як на Египтян.
27. І станесь того часу: здійметься з плечей у тебе тягар його, й ярмо його - з шиї твоєї, й розпадеться ярмо від товщі.
28. Ось він ійде на Аїят, проходить Мигрон, в Михмасї покидає тягарі свої.
29. Переходять тїснини; в Геві ночують; Рама тремтить; Гива Саулова розбіглась.
30. Гукай голосно, дочко Галиму; нехай почують тебе Лаїс та й Анатот бідний!