9. і, пізнавши благодать, дану менї, Яков, та Кифа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуваннє, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;
10. тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.
11. Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.
12. Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.
13. Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.
14. Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істинї, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш попоганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи?
15. Ми по природї Жиди, а не грішники з поган;
16. та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не оправдить ся дїлами закону нїяке тїло.
17. Коли ж, шукаючи оправдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!
18. Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.
19. Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.
20. Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.
21. Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.