4. що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого,
5. котрому слава на віки вічні. Амінь.
6. Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє.
7. Воно то не друге, та є такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове.
8. Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема.
9. Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.
10. Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.
11. Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку.
12. Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа.
13. Чували бо про життє моє колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її,
14. і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.
15. Як же зволив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,