Филип'яни 2:23-30 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

23. Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.

24. Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.

25. Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.

26. Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.

27. Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.

28. Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.

29. Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,

30. тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.

Филип'яни 2