17. Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.
18. Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.
19. Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.
20. Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.
21. Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.
22. Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.
23. Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.
24. Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.
25. Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.
26. Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.
27. Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.
28. Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.