6. щоб спільність віри твоєї була дїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас є через Христа Ісуса.
7. Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих дізнали одради через тебе, брате.
8. Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба,
9. та ради любови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа;
10. благаю тебе про мого сина, котрого я породив у кайданах моїх, Онисима,
11. колись тобі непотрібного, тепер же тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав,
12. ти ж його, чи то серце моє, прийми.
13. Хотїв був я при собі держати його, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя;
14. та без твоєї волї не хотїв я нїчого зробити, щоб не мов по неволї добро твоє було, а по волї.
15. Бо може тому розлучивсь на час, щоб на віки прийняв єси його,
16. вже не яко слугу, а вище слуги, яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тїлу, і в Господї.
17. Коли ж маєш мене за спільника, прийми його, як мене.
18. Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи.