11. колись тобі непотрібного, тепер же тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав,
12. ти ж його, чи то серце моє, прийми.
13. Хотїв був я при собі держати його, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя;
14. та без твоєї волї не хотїв я нїчого зробити, щоб не мов по неволї добро твоє було, а по волї.
15. Бо може тому розлучивсь на час, щоб на віки прийняв єси його,
16. вже не яко слугу, а вище слуги, яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тїлу, і в Господї.
17. Коли ж маєш мене за спільника, прийми його, як мене.
18. Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи.
19. Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив.
20. Так, брате, нехай маю потїху з тебе в Господї; звесели серце моє в Господї.