17. І склади їх одну з другою в одну палицю, щоб вони в руцї твоїй були одно.
18. І як питати муть у тебе земляки твої: Чи не з'ясуєш нам, що се має значити?
19. То скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я возьму жезло Йосифове, що в руцї Ефраїмовій й з'єдинених із ним поколїнь Ізраїлських, та й притулю його до жезла Юдиного, й зроблю їх одним жезлом в руцї в Юди.
20. Коли ж обидві палицї, що на них понаписуєш, будуть у твоїй руцї перед очима в них,
21. Тодї промов до них: Так говорить Господь Бог: Ось, я заберу синів Ізрайлевих зпроміж народів, де вони находяться, й позбіраю їх звідусїль та й приведу їх у їх землю.
22. А в тій землї, на горах Ізраїля, з'єдиню їх ув один нарід, та й один царь буде над ними всїма, й не будуть вони вже двома народами та й не будуть дїлитись на два царства.
23. І не будуть уже поганити себе ідолами своїми й гидотами своїми й усякими неправедностями своїми; й відверну їх від усїх місць у їх пробутках, де вони грішили, й очищу їх, і будуть вони моїм людом, а я - їх Богом.
24. І буде слуга мій Давид царем над ними, й пастирем усїх їх, і ходити муть вони в заповідях моїх, та й будуть певнити постанови мої і їх виповняти.
25. І жити муть вони в землї, що я надїлив слузї мойму Яковові, де жили їх батьки; там будуть жити вони й дїти їх та дїти дїтей їх по віки; а слуга мій Давид буде князем над ними по віки.
26. І зложу з ними завіт мира, - се буде завіт вічний з ними. І впорядкую їх і намножу їх та й поставлю сьвятиню мою серед них по всї вічні віки.
27. І буде пробуток мій посеред них, і буду я їх Богом, а вони будуть моїм народом.
28. І взнають невірні, що я - Господь, осьвячуючий Ізраїля, як буде сьвятиня моя серед них по віки.