4. Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,
5. і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,
6. та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.
7. Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;
8. а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.
9. Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.
10. Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.
11. Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,
12. щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.
13. Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,
14. глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."
15. І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.
16. Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба.