2. Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його.
3. Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені.
4. Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх."
5. І в сьому (місцї) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій."
6. Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;
7. то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давидї, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших."
8. Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.
9. Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим.
10. Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.
11. Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство.
12. Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.
13. І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.