10. За се прогнївивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;
11. так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.
12. Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.
13. А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.
14. Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.
15. Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню."
16. Деякі бо, чувши, прогнївали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.
17. На кого ж Він гнївив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих костї полягли в пустинї?
18. Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?
19. І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.