26. Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
27. а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
28. Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
29. Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
30. Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."
31. Страшно впасти в руки Бога живого.
32. Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
33. то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
34. Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
35. Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
36. Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
37. Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
38. "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його."
39. Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.