18. А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
19. Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
20. дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,
21. і Єрея великого над домом Божим,
22. приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
23. держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)
24. і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
25. не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
26. Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
27. а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
28. Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
29. Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
30. Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."
31. Страшно впасти в руки Бога живого.
32. Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
33. то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
34. Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
35. Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.