1. Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
2. Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.
3. А в них що року (робить ся) спомни гріхів.
4. Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
5. Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.
6. Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.
7. Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."
8. Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,
9. потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.
10. По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
11. І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.