21. Тим же то так говорить Господь: Ось, я положу сим людям спотику на дорозї, і спотикнуться об її й батьки й сини, та й сусїд погибне з сусїдом.
22. Так говорить Господь: Се йде народ із північньої землї, й великий люд підіймається з найдальшого кутка землї;
23. Несуть лука й списа. Жорстокі вони, не змилосердяться; ревуть, як море, йдуть комонником збройно, як один чоловік, воювати тебе, дочко Сионова.
24. Почули ми вістку про них, та й руки в нас помлїли, туга обняла нас, тремтимо, як породїля.
25. Не виходьте в поле, й не ходїть по дорозї: меч бо в руцї в ворога, страхіттє навкруги.
26. Ой ти, дочко мого люду! підпережись веретом, посип себе попелом, заридай, заплач гірко, як по синові одинчикові: незабаром нападе на нас погубник.
27. Пробником поставив я тебе в людей моїх, щоб ти розізнав і вислїдив путь їх.
28. Всї вони упрямі зрадники, живуть неправдою; се мідь і залїзо вони, - всї попсовані.
29. Міх перестав роздувати, огонь пожер олово; плавильник плавив надармо: ледачі не віддїлились.
30. Вибракованим сріблом звати муть їх, бо Господь відкинув їх.