9. Гоїли ми Вавилона, та він не вигоївся. - Покиньте ж його, рушаймо кожен у свою землю, суд бо над ним дойшов до неба й сягонув аж за хмари.
10. Вивів Господь на сьвітло нашу справедливу справу; ходїмо й звістїмо на Сионї дїло Господа, Бога нашого.
11. Гостріте стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь підпалив завзяттє царів Мидійських, задумав бо проти Вавилону, його затратити, - се помста Господня, помста за храм його.
12. Підійміте стяга проти мурів Вавилонських, побільшіте чату, приготуйте засїди, бо, що Господь задумав, те все так учинить, як виповів на осадників Вавилонських.
13. О, ти, що живеш над великими водами, багатий на скарби! прийшов кінець твій, - міра захланностї твоєї!
14. Господь сил небесних поклявся собою самим: Правду кажу, що сповню тебе людьми, мов сараною, й підіймуть боєвий крик проти тебе.
15. Він сотворив землю силою своєю, утвердив круг земний премудростю своєю й розпростер небеса розумом своїм;
16. На його громовий голос шумлять води з хмар, а ті хмари приводить він від кінцїв землї; творить блискавицї серед дощу, й випускає вітри з запасних сховищ своїх.
17. Безумним виявлює себе кожен чоловік у свойму знаннї, і кожний плавильник соромить себе бовваном своїм, бо бовван, - се лож, і нема в йому духа.
18. Се пуста мана, робота облуду; в день караючих їх навідин вони зникнуть.
19. Не такий, як їх, пай Яковів; бо його Бог - се творець усього, а Ізраїль - се жезло царства його; Господь сил небесних - імя його.
20. Ти в мене - молот, знаряд воєнний; тобою я побивав народи; тобою розбивав царства;
21. Тобою я вбивав коня і їздеця його й тобою розторощував колесницю і візника її;
22. Тобою вбивав я чоловіка й жінку; тобою вбивав старого й молодого; тобою вбивав молодика й дївицю;