23. Подивлюсь на землю - і ось вона порожна й пуста, - на небо, а нема на йому сьвітла.
24. Гляну на гори, а вони дрожать, та й усї горби хитаються.
25. Озираюсь - і ось, нї людини, ба й всї птахи піднебесні порозлїтались.
26. Дивлюсь, та бо й Кармель - пустиня, й усї міста порозвалювані від лиця Господнього, від гнїву й досади його.
27. Так бо сказав Господь: Візьметься пусткою вся країна, та я не вигублю їх до щаду.
28. Тим же то засумує земля й потемнїє небо в горі через те, що я так сказав, призначив та й не пожалую того й не попущу в тому.
29. Від галасу комонника та лучників порозбігаються всї городи, ховати муться по нетрях і вилазити муть на скелї, всї міста спустошіють і не буде в них нї одного осадника.