2. Та нї він, нї слуги його, нї осадники країни не слухали слів, що Господь говорив через пророка Еремію.
3. І послав царь Седекія Елухала Селемієнка та сьвященника Софонїю Маасеєнка до пророка Еремії, щоб йому сказали: Благай за нас Господа, Бога нашого.
4. Еремія ходив іще тодї по волї серед люду, бо його ще не посаджено в темницю.
5. Тим часом військо Фараонове вирушило з Египту, а Халдеї, що облягали Ерусалим, довідавшись про те, відступили від Ерусалиму.
6. І надійшло слово Господнє до пророка Еремії таке:
7. Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Ось як скажіть цареві Юдейському, що послав вас до мене поспитати: - Військо Фараонове, що двинуло вам на підмогу, вернеться зараз у Египет, у свою землю,
8. А Халдеї вернуться знов, щоб сей город облягти; вони й опанують його й пустять на пожар.
9. Ще ж так говорить Господь: Не зводїте самі себе, думаючи: Халдеї конче відійдуть од нас, бо вони не відійдуть;
10. А коли б і все військо Халдейське, що вас воює, ви побили, та й зостались би у них лиш самі ранені, так і ті повставали б, кожен із свого намету, та й пустили б сей город на пожар.
11. Між тим, як військо Халдейське через наступ Фараонової військової потуги одступило від Ерусалиму,
12. Покинув Еремія Ерусалим і подався в землю Беняминову, щоб там схоронитись між людом.
13. Як же дойшов до Беняминової брами, старший сторож, на імя Іреїя Селемієнко, сина Аннїїного, з'упинив пророка Еремію, кажучи: Ти хочеш перекинутись до Халдеїв?
14. Еремія ж сказав: Се неправда, не хочу я перебігати до Халдеїв. Та сей не вважав на те, і взяв Іреїя Еремію та й повів до князїв.