8. Кінець справи лучше початку, а покірний лучше такого, що високо несеться.
9. Не давай духу хутко в гнїв попадати, гнїв бо в серцї в дурних гнїздиться.
10. Не кажи: Чому то давні часи були лучші теперешніх? бо не мудрість надихає тебе сим питаннєм.
11. Мудрість із достатком - річ добра, іменно же про тих, що бачать сонце;
12. Бо під її захистом так, як під захистом гроша; та знаннє переважує ще тим, що мудрість дає життє тому, в кого вона є.
13. Приглядайсь управі Божій; бо хто б те випростав, що він скривив?
14. У днї щасливі заживай добра, а в днї нещасливі - розумуй: Бог так само сотворив сей, як і той, щоб чоловік нїчого не міг проти його сказати.
15. На все надививсь я за днїв марного життя мого, й на се, що праведний гине в своїй праведностї, а безбожний живе довго в безбожностї своїй;
16. Та ти не будь надто строгим і не показуй себе мудрим над міру: чому тобі себе губити?
17. Не бувай надто грішним і безумним; чому бо тобі вмірати не свого часу?
18. Добре чинити меш, придержуючись одного й не занедбуючи другого: хто боїться Бога, той уйде всього того.
19. Мудрість дає мудрому більше сили, нїж у десятьох старшин у городї.
20. Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, нїколи не грішивши;
21. Тим то не на кожне слово зважай, що говорять, щоб не почути тобі часом, як твій власний слуга тобі лихословить;
22. Твоя бо совість мусить сказати тобі, що й ти нераз лихословив другим.
23. Усе це розбірав я по мудрому; я бо сказав собі: Хочу бути мудрий; та мудрість далеко від мене.
24. Далеко все, і глибоко, так глибоко! хто дослїдить?
25. Я звернув серце моє на се, щоб розізнати, вислїдити та розиськати мудрість і розум, і пізнати погань дурноти, незнання та безумностї, -