15. Се ж велике лихо: яким прийшов, таким і відходь! Яка ж йому тодї користь, що завдавав собі працї на вітер?
16. А він увесь вік свій їв у потемках, у великій журбі, в досадї та прикростях!
17. От же що здалось менї добрим: їсти й пити та солодко вживати добра з працї своєї під сонцем через увесь час життя свого, що Бог йому дав; бо ж се доля його.
18. І коли дав кому Бог багацтво й достаток, і дозволив ними користуватись та брати з них свій пай, так се - дар Божий.
19. Не довго буде він памятати днї життя свого, тим то Бог і надоложив йому радощами серця його.