21. Инший бо працює з розумом, розсудливо й корисно, та й мусить покинути працю свою комусь такому, що не робив нїчого в тому, як коли б воно йому належалось. Се марнота, се річ вельми сумна!
22. Бо що буде чоловікові за всї працї його, що томив себе, й за всю журбу серця свого під сонцем?
23. Щодня він журився й побивався, ба й у ночі не було впокою. Чи ж не марнота се?
24. Не у власті людській і се добро, щоб їсти да пити й насолоджувати душу свою тим, що працею здобув. Я пересьвідчивсь, що й се з руки Божої;