7. Бачив я рабів - їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби.
8. Хто копає яму, сам упаде в її; хто валить мур, того вкусить гадина.
9. Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність.
10. Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, - треба напружовати сили; розум знає тому зарадити.
11. Укушеннє гадини без замови - те саме, що злий язик.
12. Слово з уст мудрого - пожиток, а уста дурного гублять його самого:
13. Перші слова з уст його - дурощі, а конець бесїди з уст його - безглузддє.
14. Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него?
15. Праця дурного томить його; не знає він і дороги в місто.
16. Горе тобі, земле, як твій царь - хлопець, а князї твої їдять від ранку!
17. Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись.
18. Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату.
19. Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає.
20. Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою.