17. Пійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозї, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим.
18. І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся.
19. І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька.
20. І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий.
21. Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв?
22. А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.
23. Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його.
24. Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити.
25. Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші.
26. Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всї боялись його, не діймаючи віри, що він ученик.
27. Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове.