29. Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
30. Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
31. Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
32. І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
33. Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
34. Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
35. і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
36. Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.
37. Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.
38. А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;