15. Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.
16. Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
17. Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
18. і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
19. Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
20. Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
21. Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
22. Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,
23. говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.
24. Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.
25. Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
26. Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
27. І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
28. кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
29. Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
30. Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
31. Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
32. І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
33. Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.