22. Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.
23. Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.
24. Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;
25. котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?
26. Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.
27. Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,
28. зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.
29. І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,
30. і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.