2. Чужоземцї ж показали нам не мале милосердє: розложивши бо багаттє, прийняли всїх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду.
3. Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него.
4. Побачивши ж чужоземцї, що зьвірюка висїла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити.
5. Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав нїякого лиха.
6. Вони ж дожидали, що він має опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що нїякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог.
7. Навкруги ж сього місця були землї першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три днї поприятельськи гостив.
8. І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його.
9. Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись.
10. Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було).
11. По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові,
12. і припливши в Сиракузу, пробули (там) три днї.
13. А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли,