18. Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо нїякої вини смерти не було в менї.
19. Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій.
20. Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надїю Ізраїлеву залїзом сим оковано мене.
21. Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе.
22. Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй.
23. Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеєвого й з пророків, од ранку до вечера.
24. І деякі увірували в слова його, а инші не увірували.
25. І, будучи в незгодї між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,
26. глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите:
27. бо серце сього народу затвердїло, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не видїли очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.
28. Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть.
29. І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою.
30. Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хатї своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,
31. проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.