9. Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,
10. кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
11. Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.
12. Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.
13. Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
14. Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
15. Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.
16. На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,
17. котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
18. А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
19. А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
20. Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.