34. Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
35. Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.
36. Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу.
37. Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.
38. А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
39. Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
40. І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
41. Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
42. Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.
43. Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
44. а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всї спаслись на землю.