19. Тим, царю Агриппо, не протививсь я небесному видїнню,
20. а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всїй землї Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи дїла, достойні покаяння.
21. За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотїли вбити.
22. Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нїчого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойсей:
23. що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.
24. Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.
25. Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.
26. Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.
27. Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.
28. Агриппа ж каже до Павла: О мало не вговорив єси мене бути Християнином.
29. Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогоднї, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів.
30. І, як промовив се, устав цар і ігемон і Вереникия і ті, що сидїли з ними,
31. і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нїчого смерти достойного не робить чоловік сей.