1. Агриппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку:
2. Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою,
3. а й надто, що ти сьвідомий всїх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо.
4. Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди,
5. знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.
6. А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на судї,
7. котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.
8. Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?
9. Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.
10. Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темницї, прийнявши власть од архиєреїв, а як убивали їх, давав мій голос.