1. Мужі брати й батьки, вислухайте тепер моє оправданнє перед вами.
2. Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.)
3. І рече: Я справдї чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож ви всї тепер.
4. Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темницї чоловіків і жінок;
5. яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.
6. Стало ся ж менї, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.
7. І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?
8. Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? І рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.
9. Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав менї.