24. Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.
25. І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
26. Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.
27. Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
28. Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
29. Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
30. І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
31. Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
32. А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
33. Срібла або золота або одежі, - нїчого не жадав я.
34. Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
35. У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
36. І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
37. Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,
38. смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.