22. І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.
23. І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
24. Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
25. О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
26. Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
27. Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.
28. Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.
29. Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,
30. а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?
31. Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
32. І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
33. І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
34. І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
35. Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.
36. Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
37. Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
38. Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.
39. І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
40. І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.