19. Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
20. І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
21. і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
22. І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.
23. І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
24. Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
25. О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
26. Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
27. Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.