7. Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
8. І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
9. і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
10. Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити.
11. Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
12. Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та ІІавел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
13. Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
14. Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
15. З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
16. Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
17. щоб остальнї з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
18. Звісні од віку Богові всї дїла Його.
19. То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
20. а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
21. Мойсей бо від стародавнїх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.