9. Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,
10. рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.
11. Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.
12. Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.
13. Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотїв зробити посьвят разом з народом.
14. Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,
15. і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.
16. Він у минувші часи попустив усїм поганам ходити дорогами їх.
17. Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.
18. І, се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.
19. Прийшли ж з Антиохиї та Ікониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.
20. Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.
21. І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,
22. укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.
23. Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.
24. І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.
25. А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,
26. а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодатї Божій на дїло, котре сповнили.