3. Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.
4. Та роздїлилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.
5. Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,
6. вони довідавшись, повтїкали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,
7. і там благовіствували.
8. А один чоловік у Листрі сидїв нездужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий нїколи не ходив.
9. Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,
10. рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.
11. Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.
12. Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.
13. Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотїв зробити посьвят разом з народом.
14. Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,
15. і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.
16. Він у минувші часи попустив усїм поганам ходити дорогами їх.