40. Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:
41. Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, дїло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.
42. Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.
43. Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.
44. А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.
45. Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.
46. Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.
47. Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.
48. Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.
49. Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї.
50. Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.
51. Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.
52. Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.