7. І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.
8. Я ж сказав: Нї, Господи, бо нїщо погане або нечисте нїколи не входило в уста мої.
9. Відказав же менї голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,
10. Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.
11. І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.
12. Сказав же менї Дух ійти з ними, нїчого не розбираючи. Пішли ж зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;
13. і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.
14. Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
15. Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.
16. Згадав я тодї слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
17. Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?
18. Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!
19. Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
20. Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
21. І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.
22. Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;
23. котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.
24. Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.