16. Коли ж зелїзним знаряддєм вдарив його, так що той помер, то він душогубець; умерти мусить душогубець.
17. Або коли вдарив його каменюкою, котрою орудував, а від якої погибнути можна, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.
18. Або коли оруддєм деревяним, котрим він орудував, таким що можна кого вбити, ударив його, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.
19. Кровоместник сам нехай вбє душогубця; як тілько подістане його, убити мусить його.
20. І коли з ненавистї штовхне його, чи кине на його знарошна, так що той помре,
21. Або ворогуючи вдарить його рукою, так що той помре, то мусить вмерти забияка; душогубець він; кровоместник убє душогубця, як тілько подістане його.
22. А коли з ненарошна, не ворогуючи, штовхне його, або кине на його знаряддєм яким невмисне,
23. Або необачки пустить на його якого каменя, від котрого можна вмерти, і коли той помре, він же не ворогував і не мислив йому зла,
24. Так нехай таким судом розсудить громада між тим, що вдарив, і між кровоместником;
25. І вирятує громада виновника убийства з рук кровоместника, і верне громада його до міста охоронного, куди він втїк; і зістанеться він там аж до смерти великого сьвященника, що помазано його олїєю святою.
26. Коли ж виновник убийства та вийде за гряницю охоронного свого міста,
27. І кровоместник запопаде його за границею охоронного міста його, і кровоместник вбє убийцю, то не буде на йому вини за кров.